Проведено системний аналіз ентомонімів, зафіксованих у західнополіських говірках, виділено окремі лексико-семантичні групи, виявлено мотиваційні відношення й етимологію номенів. Простежено лексичні паралелі в інших слов'янських мовах. На підставі аналізу принципів мотивації ентомологічної лексики виділено 12 мотиваційних груп і ряд підгруп, визначено, які лексеми мають ліву та праву мотивації, виявлено, що давні найменування мають затемнену етимологію, а новотвори - прозору мотивацію. Проведено лінгвогеографічний аналіз зафіксованого матеріалу, на підставі якого визначено межі західнополіського діалекту, його внутрішнє членування й окремі мікрозони. Ентомологічні назви - поліфункціональний та полімотивований пласт лексики, для якого характерна чітка структурованість і творення нових номінативних одиниць за законами мови.

Проаналізовано малі жанри фольклору як один із факторів становлення національно-мовної особистості (на матеріалі записів західнополіських говірок). Звернено увагу на функціонування діалектних лексем та їх опрацювання на уроках рідної словесності.

Проаналізовано західнополіські прізвиська, похідні від вигуків та звуконаслідувальних слів. Зафіксовані одиниці класифіковано на 10 мотиваційних груп. Виявлено, що відвигукові прізвиська - особливий пласт неофіційної антропонімії, що відображає найбільш індивідуальні особливості носія.